Бродячі пси: проблему породжують люди - нам її і вирішувати
| Проблема бродячих тварин, особливо собак, давно розділила наше суспільство на два ворожі табори. Одним душа болить за чотирилапих друзів людини, що опинилися в жорстоких умовах виживання, інші бачать у них ходячу небезпеку. Погляди антагоністів сходяться лише на тому, що цю проблему потрібно вирішувати. Методи, звичайно ж, пропонуватимуть різні, хтось нагадає, що споконвіку собаки жили разом із людиною, допомагали у побуті, тому викликають любов та жалість, хтось говоритиме про те, що бездомні, голодні пси стають агресивними, некерованими, переносять багато небезпечних хвороб, але часто за усіма аргументами ми не бачимо головного - власної відповідальності. Так просто забуваємо, що бездомні тварини породжені і нашою жорстокістю, і нашою жалістю водночас. Мабуть, багатьох схвилював недавній сюжет ТСН на каналі «1 + 1» про біженців зі Сходу. Сідаючи в автобус, літнє подружжя випхало вірного пса, що слідував за ними, той повернувся назад, але господарі буквально витяти собаку за шкірку і похапцем прив’язали якоюсь ганчіркою до стовпа... В той же час вражають інші телесюжети про те, як наші бійці-атовці, котрі йдуть на ротацію, везуть додому собак, що до них прибилися й стали вірними фронтовими друзями. Розповідали, що приїхав такий «переселенець» і на Турійщину... А кому не доводилось чути, здавалося б, звичайну фразу: «Вивезу цуценят, бо нема куди діти». На перший погляд, крок гуманний, господар їх же не вбив. А куди вивезе, де залишить, кому створить проблему і на які муки прирікає своїх ще вчора таких потішних домашніх улюбленців? Це вже інше питання, майже риторичне. Здебільшого на вулиці опиняються цуценята жіночої статі. Якщо вони виживають, то в майбутньому щороку приводять на світ до десятка таких самих нещасних створінь. їхня доля - поповнити популяцію напівдиких собак, збирати недоїдки у дворах, на смітниках або жебракувати. Більше щастить тим чотириногим бродяжкам, які прилаштовуються у під’їздах багатоповерхівок чи на ринках. Іноді вони навіть мають там своїх опікунів, добрих людей, які підгодовують і зігрівають. Але ж є і злі люди, які за просто так можуть вилити свою агресію на худі собачі ребра... Як часто, про¬ходячи повз базарні ряди, ми відвертаємо очі від промовистої собачої біди - обдертого до живого бока, вибитого ока чи перебитої лапки. Ще більший жах нашої реальності - собаки-смертники, яких умертвляють працівники відповідних служб. На голову останніх часто летять звинувачення у жорстокості, бездушності, але ж вони виконують свою роботу. Бо, як би там не було, справжній дієвий гуманізм - це повна відсутність бродячих собак на вулицях. Вирішення згадуваної проблеми в будь-якому випадку болісне, але якщо громадськість і влада візьмуться за нього спільно, то шанси на успіх значно зростають. Для господарів, які утримують собак і не хочуть мати від них потомства, прийнятною практикою має стати контрацепція або стерилізація тварин. Можна купити потрібні препарати у ветаптеці або звернутися до спеціалістів ветеринарної служби, які зроблять нешкідливу операцію собаці. Тоді відпаде «потреба» топити чи «вивозити» цуценят. Порівняно незначні кошти, витрачені з благородною метою, повністю виправдають себе. Говорячи ж про зарубіжну практику, варто згадати про створення собачих притулків, саме притулків, а не концентраційних таборів для тварин, як трапляється у нас. Подібна практика передбачає тимчасове утримання собак в спеціальних прийомниках. їх там лікують, вакцинують і підшуковують господаря. Тих, кому не пощастило знайти нове пристанище, пускають на консерви для тварин і сухий корм. Є, виявляється, й такий «гуманізм». Чи ж готові ми до подібного цивілізованого ставлення до дворняг? Незабаром прийде весна, як свідчить практика, проблема неконтрольованих собачих зграй загостриться у цей період і в нашому Турійську. Працівники комунальної служби не чекатимуть поки посипляться скарги і нарікання від мешканців селища. У найближчі дні будуть проводитись відповідні заходи. Отож господарям собак потрібно подбати про їхнє утримання і вигулювання. Задля повної безпеки найкраще не випускати собак із дворів. А ще про їхній бродячий статус промовисто свідчать відсутність нашийника, безприв’язне утримання. Наостанок хочеться сказати, що нам усім легко бути добрими за чийсь рахунок, хтось може й засудить комунальників, які вдаються до крайніх заходів, але, впевнена, що при цьому він не поспішить брати на себе відповідальності за дворняг, які збільшують поголів’я бродячих псів Світлана ГОЛОТЮК.
| |
|
| |
Всего комментариев: 0
