ЯКЩО МАЄТЕ ШИБЕНИКА
| По-науковому його ще називають гіперактивною дитиною. Квартиру, де живе такий малюк, можна легко пізнати за характерними ознаками: дверцята усіх шафочок або висять, або загалом відсутні. Усі предмети, що бються, мнуться, рвуться, ламаються, або вже розбиті і поламані, або підняті на недосяжну для дитини висоту. У такій квартирі ніхто не дивується, якщо тато увесь ранок шукає взуття. А мама, почувши гуркіт у сусідній кімнаті, не біжить туди стрімголов, а спокійно аналізує: "плаче - не плаче". Не плаче, отже не вдарився, а все решта - дрібниці. Діти пізнають світ, але деякі це роблять настільки активно, що батьки починають хвилюватися: "А чи все з ним у нормі?" їхня непосидючість - це особливість організму. Що ж робити з цими особливими дітьми? Психологи радять сприймати їх такими, якими вони є. Намагатися примусити шибеника чемно сидіти - все одно що навчити горобця ходити. Бо рухлива активність дитини - це її природна потреба. Не намагайтесь керувати такою дитиною окриком і силою, інакше вона стане ще більш некерована. Спостерігаючи за своєю дитиною, ви переконаєтесь, що вона сіє довкола себе хаос не тому, що любить його. Просто їй цікаво, з яким звуком падає книжка чи як кришиться яєчна шкарлупа під його міцними пальчиками. А тікати від мами, котра кричить: "Зупинись негайно!" - це ж так захоплююче! Для того, щоб від такої дитини чогось добитись, запасіться спокоєм і терпінням. І вона зрозуміє, що, наприклад, коли темно і всі сплять, їй теж треба лягати в ліжко. Пам'ятайте, гіперактивні діти такі збудливі. Тому істеричні ноти у вашому голосі лише підігріють дитячу активність. Будьте готові до того, що захоплений бурхливою діяльністю малюк не одразу почує ваші слова. Від "забороненого" заняття намагайтеся відволікти дитину не менш цікавою, але безпечною справою. Непосиди - діти з легкозбудливою нервовою системою. Тому їм дуже потрібні спокійні ігри. Не забувайте читати їм книжки, заохочуючи до обговорення сюжету й малюнків. Уважно ставтесь до режиму дня. Психіка активної дитини потребує повноцінного відпочинку. А ритуали, що повторюються з дня на день, дають їй відчуття надійності й спокою. Намагайтесь, щоб малюк якомога менше дивився телевізор. Давно доведено: телевізор шкідливий для нервової системи дітей. Влаштуйте експеримент. Проведіть день, не вмикаючи "електронного друга". Побачите, що не лише дитина, а й ви самі будете цього дня спокійніші. І наостанок - змиріться з розбитими колінами. Цього не уникнути, якщо ваша дитина не ходить, а бігає. Не треба після кожного падіння панікувати й вигукувати голосно, кидатися до дитини. Краще сказати спокійно: "Нічого, буває, витри руки й давай подивимося, за що ж це ти зачепився?". Як правило, цього буває достатньо, аби перемкнути увагу дитини на щось цікавіше, аніж подряпина на нозі. Матеріал взятий з газети "Народне слово" 31.01.2015 | |
|
| |
Всего комментариев: 0
