У пісню перейшла її душа
| Пам’ять. Це та невловима ниточка, яка єднає сьогодення з минулим. Саме вона оживляє в наших серцях людей, які відійшли в інші світи, проте залишили тут, на землі, величезну скриню скарбів, зібра¬них і створених невтомною працею. Шостого березня у фойс районного будинку культури зібралося коло добрих друзів, закоханих в українську пісню, аби знову пройтися стежкою життя і творчості Ольги Михайлівни Антонюк, жінки-патріотки, людини, котра зробила величезний внесок у розвиток і збережен¬ня народної творчості Турійщини. 86 років, відведених їй Всевишнім, не промайнули марно, вони були покладені на те, аби зібрати повні засіки духовної скарбниці, щоб потім зі сцен закладів культури район¬ного, обласного, республіканського масштабів дарувати людям перлини пісенного багатства. Ольга Михайлівна була засновником і керівником двох народних колективів - "Народна криниця" і "Срібниця", які й нині с окрасою творчих заходів. Хоча насправді вона стала натхненником і організатором створення колективів художньої самодіяльності різних напрямів- хорового, танцювального, драматичного. Завдя¬ки їй у 2004 році світ побачили збірники "Пісні з глибини мого народу", "Старовинні обрядові пісні". Допо¬магав Ользі Михайлівні у цій роботі турійчанин, колишній директор музичної школи Олександр Котик, який поклав на ноти зібрані нею пісні. Про все це та багато чого іншого згадувалось і говори¬лось під час вечора пам'яті. А ще у виконанні криничан лилася пісня, яка була сен¬сом життя Ольги Антонюк. Своїми спогадами і як про вчительку, і як про керівника колективу, і велику ентузіас¬тку, залюблену в пісню, і про¬сто щиру привітну людину ділилися Микола Коптюк (саме він запропонував про¬вести цем вечір), Степан Кол-басюк, Олексій Безсмертний. З особливою теплотою і ніжністю розповідала про Ольгу Антонюк Надія Ройко, яка з легкої руки своєї на¬ставниці стала художнім ке¬рівником "Срібниці". - Все життя образ цієї жінки стояв переді мною у ореолі добра і світла. І хоч кажуть, що незамінних людей немає, але той простір, який залишився після Ольги Михайлівни, заповнити ніким. Може, є розумніші, може, є талановитіші, але і яких ентузіастів, таких українців, як Ольга Михайлівна немає, - говорила Надія Ройко. Спогадами про свою вчительку поділилася й кри-ничанка з багаторічним ста¬жем Людмила Футала: - Велике село Обенижі Один колгосп - це Соловичі, Кустичі, Обенижі... А що в селі? Молоді багато. А в селі два рази на тиждень крутять кіно, один раз танці, гармошка і ще бібліотека - ось і всі розваги, І Ольга Михайлівна із своїми однодумцями-вчителями, їх було 12 в школі, організувала сільський мінітеатр. Цей театр став першою її перлиною... Вона була вмілим режисером, їй вдавалось на¬ситити виставу піснею, танцем. Так робила нову по¬становку, свою. Цей театр ріс, розвивався. Молодь до неї йшла. Вона поставила десятки п'єс. Завдяки їй все село брало участь в театрі... Ольга Михайлівна тонко відчувала чого потребував народ. Тому до пісні... Створила хор. Тоді така мода пішла - хор лан¬ки... Поступово до нього вона залучає Соловичі, і ут¬ворюється ансамбль "Сріб¬ниця"... З часом Ольга Михай¬лівна створила ще один во¬кальний колектив - хор вете¬ранів жінок. Поступово з ньо¬го утворився чуть менший ко¬лектив, який став називати¬ся "Народна криниця". Ведучі заходу Світлана Шворак і Марина Цицюк до¬повнили розповіді-спогади, перелічивши всі нагороди і заслуги колективів, якими керувала Ольга Антонюк. Згадали кожного на ім'я, хто в різні періоди був їхніми учасниками. А ще зачитали інтерв'ю нашого колеги Ва¬силя Рудича, яке він брав багато років тому у Ольги Михайлівни. На продовжен¬ня Валентина Яковініч про¬читала його вірш, присвяче¬ний "Народній криниці". До¬повнювали все це світлини з життя Ольги Антонюк і відео, які демонструвалися на екрані під час виступів. Цей вечір пам'яті, при¬свячений берегині народної творчості Ользі Антонюк, показав, якою сильною і ба¬гатогранною може бути тен¬дітна зовні, проте надзви¬чайно сильна духом ЖІНКА. Тож напередодні весняного свята, коли вшановують матерів, дружин, бабусь, сестер, голова районної дер¬жавної адміністрації Орест Василишин і голова районної ради Ольга Черен усім жінкам побажали любові, щастя, миру, кохання, за¬тишку. Завершальним акордом заходу стало виконання ав¬торської пісні-заповіту Оль¬ги Антонюк. Написала вона її для "Народної криниці" й попросила виконати тоді, коли вже буде спостерігати за улюбленим колективом з небес, і в пісню перейде її душа... Ірина ПРУС За матеріалами газети "Народне слово" від 14 березня 2015 р | |
|
| |
Всего комментариев: 0
